стаття

сертифікація органічної продукції в Україні

На відміну від своїх іноземних колег, українські виробники натуральної продукції мають так звані «розв’язані руки» щодо маркування власної продукції. Причиною цього є відсутність регламентуючих законів і відповідно сертифікаційного і єдиного перевіряючого державного органу.

Наразі виробники можуть прикриватись лейблом «органіки», видавати за 100% натуральний продукт і продавати продукцію в декілька разів дорожче. Однак при цьому не мати жодного сертифікату, що підтверджує відношення до органічного виробництва. Нажаль пред’явити санкції неможливо, бо не існує української сертифікації і нормативно-правових актів (тільки штраф за адміністративні порушення). Є можливість інформування населення, щодо маркування продукції, лобіювання закону щодо органічної продукції в парламенті та висловлю ти суспільну думку нечесним виробникам. На сьогоднішній день сумлінні виробники органічної продукції в Україні сертифікується представниками іноземних компаній, які діють у відповідності до стандартів, дійсних для країн ЄС, а іноді – США та інших. Подібних іноземних структур в Україні близько п’ятнадцяти. Єдиною українською структурою стала компанія «Органік Стандарт». Сергій Галашевський, директор компанії знає багато, щодо ситуації на ринку «Оскільки українських стандартів немає, фермери, які бажають займатися таким виробництвом, орієнтуються на іноземні стандарти. Найближчі для нас, звичайно, це країни Європейського Союзу, у яких ще в 1991 році прийняли стандарти органічного виробництва. Зараз діє так звана Постанова Ради ЄС №834/2007, і за цим документом сертифікується більшість українських виробників.»

Однак через високу ціну та тривалий процес сертифікації, та звісно невідповідність до стандартів, виробники при отриманні орнанічного маркування доволі високо завищують ціни, чи то просто ставлять надпис «органічна продукція», «натуральний продукт» не проходячи сертифікації. Тоді це може вважатися оман споживача. Однак, в Україні за це виробник понесе тільки адміністративну відповідальність згідно Статті 156-1 КУпАП. Також, буде вважатися, що виробник порушить Технічний регламент з маркування харчової продукції та п. 6-1 Статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Роман Макухін, директор з питань розвитку групи аграрних компаній «Єтнопродукт»: «Головний принцип виробництва молока на наших фермах– усі корми органічні. Навіть комбікорми, що ми даємо тваринами. Тобто кожна ланка виробництва в нас має сертифікацію, а це і є один з головних принципів надання відповідного маркування».

Відношення людей до ситуації з органічним маркуванням часто залежить від власного ставлення до подібної продукції. Дехто вважає органіку, як таку, що не відрізняється від звичайної продукції, інші є більш свідомі, бо вже мали досвід купування. Любов Лягуцька, мати, що купує продукти не так часто говорить: «я навіть не знала, що емблема «зеленого листа» символізує органіку. Для мене органічні продукти – це ті, що привезені з дачі чи з села. Я не думаю, що може існувати кристально чисте виробництво натуральної продукції у межаї великих ферм чи фабрик.» Молода студентка Ольга Деряпа має іншу думку: «Мої батьки – доктора, і я знаю важливість вживання органічної продукції. Я завжди читаю етикетки та склад продукції. Якщо щось не подобається, то навіть при маркуванні купувати не буду»

аналіз статей

І ви ще вірите у глобальне потепління? (автор: Асокльд Єрьомін)

Перша стаття є доволі поверхневою і більше нагадує розмовний жанр, особисті враженні автора. Стиль написання – художній, і тим самим не дуже пасує статті на наукову тематику. Як от наприклад: «Зима послухала і... дуже образилася. І ось тепер показує, що має ще порох у порохівницях. Що ще рано її ховати...» Хоча, на мою думку, потрібно зацікавлювати читачів і привертати увагу до цієї теми, що є доволі поширеною і обговореною. Однак, я би на місці автора використовувала чи то кричущу статистику у вигляді цитат науковців, чи то опис цікавого факту (що є наслідком глобального потепління).

Хоча стаття є описом персональної думки і враження автора, як журналіст, він повинен підкріпляти власні слова фактами. Наразі стаття підкріплена тільки поверхневим фактажом (хтось чув, хтось вважає, є вчені що говорять, були ситуації в минулому і т.д.) Тобто вся стаття сприймається на дуже поверхневому рівні, бо немає жодних імен експертів, про яких пише автор…. Якщо читач не погоджується з думкою автора (про надуту проблему глобального потепління»), то виникає обурені почуття і резонні питання, щодо того, чим підкріпляє власні слова автор.

Стаття закінчується особистими враженнями «У природи немає поганої погоди, а є кліматичні цикли, які змінюють один одного. І теорії різних “глобалістів” на ці зміни вплинути не можуть...», що не несе ніякого доказаного висновку

Загублений світ (Мар’яна Вербовська, "Львівська газета"19 січня 2012 року №3(652)

Стаття написана більш проінформовано, з використанням різних експертних думок і доволі непогано розкриває тему глобального потепління і місце в ньому України.

Однак є недоліки. По-перше, деякі висловлювання авторки не підкріплені більш розширеним поясненням. Як ось наприклад це: «..якщо проаналізувати середню температуру за грудень 2011 року, то вона була вищою за норму в 1-1,5 рази.». Треба уточнити, що є нормою. Тобто, як журналіст, авторка повинна мати інформацію з різних джерел, аби якщо щось не додав експерт мати змогу донести читачеві більш розширену для сприйняття інформацію.

Коментар представника Державного агентства екологічних інвестицій не несе інформаційної цінності, тільки використаний як відношення до позиції влади Як і завжди показана майже повна бездіяльність держави. Я би дала коментарі від різних експертів щодо позиції держави… розкрила більше тему, бо сама стаття торкалась саме теми, як Україна буде виживати у нових реаліях

Гарне підібране інтерв’ю з Богданом Процем, бо воно мало багато фактів і прикладів. Також сподобався розділ про ситуацію зі зміною у аграрному секторі, бо це є один з найважливіших секторів Українського виробництва.

Як висновок, можу сказати, що стаття несе більшу цінність читачеві ніж перша, бо має багато експертних думок, конкретних фактів. Однак журналіст не аналізував і немає причинно-наслідкового фактору. Це було немов констатування та перелік фактів, хотілось мати більше власних думок автора на основі прочитаного додаткового матеріалу.

маркування

Я вирішила піти до супермаркету «Сільпо» аби перевірити доцільність використання того чи іншого маркування. Локацію вибрала через близькість до житлового району,, тобто саме той магазин в який зазвичай ходять більшість мешканців району.

У продуктовій секції не було окремого стелажу з органічною продукцію (як от наприклад у торгівельній сіті Good Wine). Проте були окремо марковані зеленими наклейками цінники.

Кисломолочні продукти наразі вважаються тією продукцію, що часом не є натуральною. Як от наприклад молоко. Дехто вважає його порошковим. І саме на «органічності» походження виробники молочної продукції все більше наразі намагаються заробити. Проте справжнією органікою вважаються не всі. Не на всіх представлених продуктах було спеціальне маркування «органічності». Насправді, тільки один виробник був представлений як дійсно «органічний». Це молоко компанії «Єтно Продукт». Близько до нього стояло молоко компанії «Семеро Козлят», однак на цьому продукту окрім назви «органічні продукти» не було жодного маркування.

Як говорить експерт з асоціації «Український Аграрний клуб» Олександр Вержинський, наразі в Україні питання органіки не регулюється жодним нормативно-правовим актом. Свідомі виробники проходять спеціальні експертизи і отримують сертифікування органіки європейського стандарту. Українського аналогу поки нема.

Саме цікаве, що несправжнє «органічне» молоко коштувало в 3,5 рази більше ніж звичайне, та у 2 рази більше ніж справжнє органічне молоко.

Читаючи склад молока «Семеро козлят», згадався анекдот, що «козлят» це дієслово. Найцікавіше, що на сайті http://7koz.com.ua/ вони поставили значок органіки (листок), однак на самому продукту його нема. Це викликає резонні сумніви. Пляшка зроблена зі скла, тому можливо виробники вбачали у цьому психологічний фактор дорожчого продукту, однак настільки завищена ціна не є справжньою собівартістю козячого молока.

Молоко «Єтно продукту» виглядає дуже по-европейському з мінімальною, однак вичерпною інформацією. Навіть повищена жирність власне молока, показує, що молоко справжнє. На сайті http://www.etnoprodukt.com.ua/sertyfikaty/ є сертифікати на відміну від іншого виробника. На упаковці вказано сертифікаційний орган, компанія, яка провела сертифікацію виробництва (IMO), і компанія, яка проводить регулярні інспекції виробництва.

Пройшовши декілька стелажів, зробила справжнє відкриття. Іноземна олія і так має доволі високу ціну. Однак органічна олія коштувала близько 220 грв. Однак мене здивувало не це. Я побачила, що попри етикетку супермаркету (з зеленим) значком, що вказує, що продукт є органічним, на самій бутилці не було ніякого маркування (європейського зразку). На відміну від бутилки тієї ж країни, що стояла поруч. Чи була це помилка супермаркету, чи домовленість з поставниками олії, однак це є факт, що супермаркет обдурює покупців. Обдурює саме тим, що наразі не є популярним дивитись на етикетки та маркування. Люди не є проінформованими щодо цього.

Я побачила, що багато виробників намагаються без проходження сертифікації називатись власне натуральною продукцією. Також, часто використовуються намальовані деталі зелених листків на обгортках. Це впливає на сприйняття продукції, як натуральної, тобто органічної.